Плідна й активна розумова праця: як цьому навчитись?


Я досить давно зрозумів один дивний феномен: наші пращури вміли впахувати. Вміли впахувати від світанку до заходу Сонця. А ось наше покоління цього чомусь не вміє. Досягти системних і якісних змін у власному житті, досягти якісних змін у країні можна тільки упорною роботою. Але я знаю дуже мало людей, які вміють працювати упорно та цілеспрямовано. Щоб зрозуміти, як це змінити, треба зрозуміти, чому так сталося.

Працювати аби вижити

Наші пращури були змушені самовіддано працювати, бо інакше вони б не вижили. Ті, хто лінувався – вимирали. Ті, хто несамовито працював – виживали й навіть процвітали.

Ми живемо у дуже комфортному світі. Ми навіть не уявляємо собі, наскільки він комфортний. І цей комфорт розхолоджує. Ті з нас, хто зрозумів, усвідомив, що має цю проблему, дуже важкими зусиллями видираються з теренів зони комфорту і надзвичайними зусиллями розвивають власну силу волі. І застосовують її до власної справи, до роботи, до навчання.

Але в цілому – ми забули, що від наших зусиль і над-зусиль сьогодні залежить наше майбутне, залежить наше завтра. Якщо ми хочемо змінити щось у власній країні на краще, ми маємо пригадати, як це – працювати завзято й несамовито. І кожен, хто пригадає це, навчиться цьому, почне так діяти – додасть сили нації (не державі, не плутаймо).

Історичні причини

Є комплекс історичних причин такої зміни підходів. Ключовими серед них є 3:

  1. «Розкуркулення» 20-30-тих років минулого століття. Коли найактивнішу частину українців, найпрацьовитішу частину – пограбували, значну частину розстріляли, кого не розстріляли – відправили в лагері.
  2. Друга світова війна. Винищила значну частину найактивніших, найсміливіших українців.
  3. Радянська «культура праці». Я з великою повагою ставлюся до культурної спадщини радянських часів. Тоді було створено велику кількість дійсно чудових і навіть великих творів – насамперед, в кіно, в музиці, були чудові роботи в літературі. Але «культура праці» була такою, що відучувала людей працювати самовіддано, потужно й цілеспрямовано.

Таким чином, ми (якщо брати націю) втратили наочні приклади, у яких могли б вчитись. Так, окремі люди, що вміють працювати, є і зараз. Більше того, беручи з них приклад, десятки й сотні людей також вчаться працювати. Але це… краплі в морі. І одна з найбільших проблем пов’язана з тим, що більшість таких людей не є публічною. Отже, в публічному просторі не вистачає прикладів для нових поколінь.

Зростання складності

Колись мені довелося 3 роки пропрацювати у будівельній сфері (промисловий альпінізм, фасадні роботи). Я дуже швидко навчився працювати сам. По тому – пішов від прораба і створив власну бригаду. З тих часів мені дуже запам’ятався цей дивний стан, коли ти працюєш, не відволікаючись, і зробивши одну справу, одразу ж берешся за наступну. І так – місяцями. Чому там було так легко працювати зосереджено? Чому в роботі «мозком» це так важко?

Власне, одна з різниць між нами і пращурами полягає в складності того, що ми робимо. Майже будь хто з нас може сьогодні переїхати до села і швидко навчитись завзято працювати на землі. Робота руками, хоча й є складною в певному сенсі, але у порівнянні з розумовою роботою є дуже, дуже простою. Розумова робота на декілька порядків складніша. І продовжує ускладнюватися.

Світ неминуче вкочується до пост-індустріальної епохи. Однією з ознак цієї епохи є надзвичайне ускладнення розумової діяльності. А ще пост-індустріальна епоха, так склалося, значною мірою побудована саме на розумовій діяльності. Тобто, майстерне володіння власним розумом і вміння зосереджено, цілеспрямовано його застосовувати є ключовим як для окремих людей, так і для націй в цілому.

Важливою часткою розумової діяльності і роботи є здатність і навичка активного сприйняття. Переважна більшість українців цією навичкою не володіє. Ви можете легко себе перевірити: спробуйте пригадати книжки, які ви читали 10 років тому. Що з них ви досі пам’ятаєте? Фабулу? Якісь знання, що стали вам в нагоді? І друга частина перевірки: чи зустрічали ви книжки, складні для сприйнятті, які ви так і не дочитали, або дочитали, але багато для вас залишилось незрозумілим? Причина у невмінні активно читати. Яке є важливою частиною навички активного сприйняття. Пригадайте, як часто у вас бувають непорозуміння з іншими людьми? Коли ви не розумієте їх, а вони – вас? Такі ситуації бувають у переважної більшості українців. І це теж – наслідок невміння активно сприймати. По-перше — те, що говорять вам інші люди. По-друге – їх «стан» – щоб ефективно донести до них власні думки.

Що робити?

Перше. Зрозуміти й остаточно сприйняти власну відповідальність за власне життя. Навчитись працювати самовіддано, завзято і з насолодою.

Друге. Доки власний досвід не є показовим – шукати й поширювати приклади сумлінної праці інших людей. І – показувати власний прогрес, власне зростання, власну працьовитість.

Трете. Розвивати розум, розвивати навички розумової діяльності, досліджувати, що впливає на якість та результативність розумової роботи, як її підвищувати. Навчатись – і поширювати власний досвід. Навчатись – і підтримувати тих, хто також вирішить попрацювати над собою.

Четверте. Розвивати навичку активного сприйняття. У собі, починати зміни в світі завжди потрібно з самого себе. Чудовою допомогою на цьому шляху вам стане книга Мортимера Адлера «Как читать книги» та текст «Как стать умнее?».

Резюме

Кожен з нас здатен навчитись працювати. Завзято, несамовито, самовіддано та з неймовірним задоволенням. Навчитись працювати так руками – дуже й дуже легко. Але виклик наших часів – навчитись працювати так власним розумом. Це виклик, який світ кидає кожному з нас. І це виклик, який світ кидає всій нації.

Нещодавно я зрозумів одну важливу річ. Неважливо, чи кращий я за інших. Важливо – чи став я сьогодні кращим за себе вчорашнього. Це розуміння – одночасно й виклик. Це розуміння – одночасно й вказівник, що показує шлях. Для себе я обираю шлях до комплексу навичок, які дадуть мені можливість завзято, несамовито, з задоволенням та дуже плідно виконувати великий обсяг розумової роботи. А що – для себе та про себе – обираєте ви?